VeteRun: Біг – це інвестиція у себе, – ветеран АТО Рубцов

Зовсім нещодавно створили новий Всеукраїнський спортивний рух для любителів бігу “VeteRun”. Це рух, який активно залучає учасників АТО/ООС до бігу, формує оточення однодумців та допомагає їм рухатись в одному напрямку, не акцентуватись на пережитих негативних подіях, і головне — повертатися до звичайного життя й стати прикладом для наслідування. Медіапортал “che24.online” розпочинає цикл матеріалів про життя учасників руху “VeteRun” з усієї України. Повернувшись з передової на Сході, деяких ветеранів об’єднав спортивний рух для любителів бігу “VeteRun”.

Герой нашого матеріалу із циклу – Олексій Рубцов із Києва. Спортсмену-ветерану 39 років, він служив у полку “Азов”, був на Сході у 2015-2016 роках.

Де наш фронт: на Сході чи за вікном?

Для тих хлопців, які зараз перебувають у військовій зоні, то на Сході, а для решти населення, і для тих, хто вже звільнився – за вікном.

Як часто життя випробовує Вас?

Враховуючи, що у мене двоє діток, то майже кожного дня. Це жартома (посміхається). Якщо насправді, то по-різному буває. Інколи випробовує через робочі моменти, інколи через сімейне життя, інколи особисте щось. Я б не сказав, що дуже часто, але періодично такі моменти в житті бувають.

Що змінилося після того, як Ви повернулися з фронту?

Трішки змінилася думка про людей у гіршу сторону. Я відносно і так мізантроп по-життю, а після повернення з фронту, деякі мої думки підтвердилися. Із хорошого – то розширилося коло друзів та знайомих, завдяки цьому, і коло інтересів також збільшилося. Але кардинально нічого не змінилося.

Про що Ви ніколи не будете жартувати?

Ніколи темою моїх жартів не буде честь та гідность моїх близьких, друзів та знайомих, і їх батьків. А так, почуття гумору воно в кожного різне та специфічне, хтось може над собою пожартувати і тем табу в жартах немає, а для когось гумор на певні теми неприємний.

Яке найважливіше слово у Вашому житті?

У моєму житті найважливіше слово – діти. Я б міг сказати син чи донька, але не можу обрати, бо хоч вони й різні, але однаково важливі для мене.

Як давно Ви почали бігати?

Захопився ідеєю бігати я у жовтні-листопаді 2019 року. До цього я теж бігав, але це було в поєднанні або з тренуваннями, або з військовою службою, тобто біг був складовою частиною. А так щоб для себе, для результату, повноцінно почав займатися бігом у 2019 році.

Чому стали учасником руху VeteRun?

На Facebook побачив у одного хлопця пост, а під ним була картинка, на якій був зображений бігун-військовий. Мене це зацікавило. Я прочитав інформацію про цей рух, і те, чим я займаюся, сходилося з ідеєю руху, тому вирішив долучитися. Тим паче, тут присутній певний елемент суперництва: пробіжки, загальний час, командний результат. Це для мене цікаво. Коли став учасником руху, то я запросив ще декількох своїх знайомих доєднатися до цієї ініціативи. Нових друзів серед учасників руху поки не завів, але це питання часу. Цей проєкт виник зовсім нещодавно, до того ж поки все онлайн, але я впевнений, що ми зустрінемося на якихось забігах і познайомимося.

Дайте визначення собі. Хто Ви?

Я в першу чергу людина та батько двох чудових карапузів. Ну і футбольний вболівальник, воно якось мене так все життя переслідує. Я не будучи батьком був футбольним фанатом, ставши батьком, продовжую бути фанатом, і залишусь ним.

На які дистанції зазвичай бігаєте? І в який період доби?

Якщо це стосується змагань, то 10 або 21 км. Якщо про пробіжки, то по-різному. Я займаюся з тренером, і він мені розписує план на тиждень, загальний кілометраж складає близько 50-60 км. За день в середньому бігаю 10-12 км. Але все залежить від плану: в одни день це може бути 8 км, а в інший 15 км. Люблю бігати ввечері через дві причини: перше – робота і дітлахи, а друге – мені в кайф бігати саме у вечірній час доби. Нещодавно так закрутився, що о 10 вечора аж поїхав на Труханів острів у Києві, побігав скільки хотів, і просто відпочив думками. Зранку я можу себе змусити, якщо потрібно, але ніякого задоволення від пробіжки я не отримаю.

Що Вам сниться ночами?

Із самого дитинства мені дуже рідко сниться щось, буквально декілька разів на рік. І якщо я бачу сон, то, на жаль, не запам’ятовую його. У мене такий підхід до снів, що вони це проекція того, що з тобою щось трапилося цікаве чи вражаюче, і мозок просто хоче відпочити під гарну картинку. Погані сни мені взагалі за життя не снилися.

Розвиваючи себе, Ви впливаєте на розвиток суспільства, бо є його частиною. Як Ви розвиваєте себе як особистість?

Більшість вільного часу я проводжу з дітьми. Але завжди періодично проходжу певні курси, щоб дізнатися щось нове та покращити знання у певній сфері. Книги теж іноді купую та читаю.

ТОП-3 книги?

“Точка неповернення” Дмитра Вербича, до речі, ми з Дмитром навчалися на курсах разом. Також – це “Сліди на дорозі” Валерія Маркуса та “Піхота” Мартіна Бреста. До останнього автора можна по-різному ставитися, бо він така трохи суперечлива людина, але все, що він написав, це дійсність. Я коли її перечитував, то була якась ностальгія, одразу згадумав Маріупольський напрям, було таке відчуття, що він писав про мою службу та моїх побратимів.

Зліва – Олексій Рубцов, справа – Дмитро Вербич

Любите порефлексувати наодинці?

Люблю інколи й наодинці побути. Зараз живу за містом, тому, на жаль, не можу часто бачитися з друзями, разом тренуватися. Але коли почав бігати, то зрозумів, як класно там одну годину на день провести з собою.

Ви біжите, бо подобається чи від чогось?

Я колись дійшов висновку, що якщо ви втомлюєтеся фізично, то в якості відпочинку підходить якесь моральне завантаження: повідгадувати кросворд, почитати, пограти у якусь гру. Так само, якщо ми морально втомлюємося за увесь день, то краще негативні емоції розвіяти та привести голову впорядок фізичними навантаженнями.

ТОП-3 речі, які Вам дає біг?

Здоров’я, думки та ендорфіни.

Бігаєте наодинці чи в компанії?

99% бігаю наодинці, інколи, коли в Києві, то домовляюся з друзями, а нещодавно витягнув і дружину на пробіжку.

В яких кросівках бігаєте?

До того, як я почав займатися тільки бігом, то я просто приходив у магазин, обирав ті, які сподобалися бігові й купував. Але, коли отримав поранення, при якому в моїй кістці застрягли уламки гранати, то я почав прискіпливо ставитися до свого здоров’я. Ці уламки мені не видалили біля коліна, і я звенувся до спеціаліста, зробив тестування, і мені сказали, які моделі кросівок мені підходять. Я з цим списочком пішов у магазин, купив взуття. Спочатку це була фірма Saucony – перші такі мої кросівки з амортизацією. Зараз теж подобається фірма Nike.

Яку бігову ціль ставите на цей рік і на майбутнє?

Бігову ціль я поставив собі ще минулого року – це пробігти свій перший марафон. Я ще не бігав повний марафон – 42 км, і минулого року організація “Ветеранська десятка” за допомогою партнерів з Америки – Корпусу морської піхоти США, організували відбір на марафон Морської піхоти в Штатах. Я пройшов цей відбір, потрібно було скласти іспит з англійської мови, інтерв’ю та спортивні нормативи. Минулого літа ми пройшли на цей забіг і готувалися командою, восени мали вже їхати, але, на жаль, через карантин спочатку заборонили брати участь іноземцям, бо на цей марафон з’їжджаються військовослужбовці з усього світу, які отримали поранення, і не тільки. Потім його скасували взагалі. Зараз ми продовжуємо готуватися на цю осінь, але ситуація з пандемією дуже нестабільна, тому невідомо чи він відбудеться чи ні. Але точно знаю, що якщо навіть марафон перенесуть чи відмінять, то українські організатори обіцяють провести марафон у Дніпрі або Білій Церкві. Тому я старанно готуюся до марафону, а де він відбудеться, то не так важливо, я просто хочу взяти участь, і здолати дистанцію 42 км.

Якби за службу Вам дали мільйон, куди б витратили?

Якщо б у мене магічним чином звідкись взявся б мільйон доларів, то я б побудував будинок та змінив машину. На це б пішло тисяч 200, 500 тисяч я б вклав у розвиток власного бізнесу, а 300 тисяч – віддав би на благодійність: 150 тис для військових, і 150 тис для малениких діток, які потребують допомоги.

Яка кінцева ціль Вашого життя?

Побудувати дім, посадити дерево, і виростити сина. Дерева уже саджав, син і донька є, а з домом думаю колись складеться. Але хочеться залишити по собі якусь власну справу аби забезпечити навчання та розвиток дітей, та поки я живу – виховати їх порядними людьми.

Чи часто розмовляєте самі із собою?

Подумки про себе розмовляю іноді. Частіше це буває, коли їду з роботи. У 70% випадків я слухаю підкасти, а 30% можу в думках поспілкуватися із собою.

Що таке совість?

Це певна категорія маркерів, які людина сама визначає, та не може переступити за їхні межі. Кожен сам собі проводить червоні лінії, враховуючи і віросповідання, та інші різні фактори, і сам обирає переступати за ці лінії чи ні.

Жити треба «тут і зараз» чи потрібно думати про майбутнє? 

Я більше схиляюся до думки, що жити потрібно “тут і зараз”, але про майбутнє теж потрібно думати. Не треба себе обмежувати, відкладати щось на потім чи на пенсію. Треба знаходити час, і намагатися відпочивати, і робити щось корисне зараз, а не виснажувати себе до нуля з думкою “я потім для себе поживу”. А потім знову з’являться певні обставини. Звичайно треба щось планувати, але якщо є можливість “тут і зараз”, то треба цей момент ловити та насолоджуватися життям.

Чому бігати краще, ніж пиячити?

Біг – це інвестиція у себе. Потрібно дбати про своє здров’я, це може бути і не біг, а будь-який інший вид спорту. Краще підтримувати форму вже від сьогодні, бо чим ми молодші, тим легше нам це буде вдаватися. А найголовніше – спорт допоможе зберегти світлий розум і в 60, і в 70 років, адже він продовжує життя, і зміцнює не тільки фізично, а й морально.

Що для Вас означає бути прикладом?

Я б хотів давати певні приклади з власного життя, враховуючи досвід, і позитивний, і негативний, щоб передавати його, наприклад, своїм дітям або молоді. Щоб через 5-10 років я дивився на дітей, і мені не було соромно за їхні вчинки.

Як стати прикладом для наслідування?

Потрібно наслідувати близьку людину по духу, по совісті, по розвитку фізичному та моральному. Переймати чужий досвід, вчитися на помилках інших та ставати кращим. Якщо говорити про біг, то я можу переказати людині, яка тільки починає цим займатися, не тільки свій досвід, а й те, що я вже чув від тренерів та спеціалістів у цій галузі.

 

Медіапортал “che24.online” висловлює подяку Олексію Рубцову, усім ветеранам та воїнам, які захищали та захищають нашу Батьківщину та наші життя. 

Автор матеріалу: Тетяна Долошицька

Питання: Артем Ківак, Євген Попович

Не важливо чи ви бігаєте 1 км за 10 хвилин, чи 42 км за 3 години, обіцяєте собі почати бігати з понеділка/наступного місяця/з літа — Ви однозначно важливий для руху VeteRun. Долучайтесь до команди однодумців, які зможуть поділитися своїм досвідом і підтримкою. 

Приєднуйтесь:
Instagram: @vete_run
Facebook: VeteRun
Сайт: veterun.com.ua

 

 

 

Поділитися з:
Коментувати

Залишити коментар