НАДІШЛІТЬ ВАШУ НОВИНУ ДО РЕДАКЦІЇ


 

 

 

 

 

У Черкасах відкрили виставку ікон 19-20 століття

Сьогодні, у Черкаському обласному краєзнавчому музеї, вібулося відкриття унікальної виставки народної ікони Середньої Наддніпрянщини 19-20 ст. про це повідомляє кореспондент CHE24.ONLINE.

У фондах музею зберігається велика колекція народних (хатніх) ікон, які зібрані з різних куточків Черкащини. На виставці представлено 50 ікон. Останній раз ікони експонувалися у 1991 р.


Від 17-го до 20-го століть Українська народна ікона була мальована переважно на липових чи соснових дошках або на домотканому полотні. А виконували її сільські малярі, яких називали богомазами.

Вони осягали малярське ремесло шляхом учнівства, яке давало можливість зберігати традицію іконопису даної місцевости. Своїм малярським ремеслом майстер-богомаз, який працював на полі, також мав змогу заробити додаткові гроші для утримання своєї родини.


Майже в кожній сільській хаті були ікони. Вони займали центральне міце, на покутті “…під стелею на тій стіні, де стояв стіл.” Ікони відгравали як релігійну, так і декоративну функцію в хаті. Люди називали ікони “богами” або “образами”. За традицією звичайно було від шести до десяти ікон в хаті. Бaгатші господарі мали більше ікон.Ікони відігравали важливу роль у житті селян, а їхня присутність необхідна в найголовніших подіях людського життя – народженні, весіллі та похороні.

Люди молились до ікон і просили допомоги та благословення в різних життєвих ситуаціях. “Багато ікон мали ритуальні функції – вірили, що Богоматір Неопалима Купина може зупинити пожежу, тому її часто тримали на даху”. За здоров’я домашніх тварин молилися до св. Юрія Змієборця, а вибираючись у довгу подорож, молилися до св. Миколая.


Не всі ікони були біблійні або канонічні. Джерелом багатьох ікон був фольклор та народні перекази і легенди українських сіл. Тому часто бачимо святих на іконах, лиця яких схожі на сільські лиця, а вбрання нагадує тогочасове, селянське. Церковна влада всілякими способами старалася “зупинити розповсюдження наївного малярства богомазів…, але з того нічого не вийшло”.


Унікальним для українського наївного іконописного стилю є зображення квітів на образах. Ці квіткові орнаменти багаті, різноманітні і колористі, особливо на іконах Черкащини, південної Київщини та Поділля. Загалом композиція сільської ікони є спрощена, мальована графічно, без перспективи. Колорит побудований на гармонійності білого кольору із теплими кольорами – червоно-коричневим, жовтим і зеленим.


Музей також випустив два комплекти листівок на яких представлені народні ікони з фондової колекції Черкаського обласного краєзнавчого музею. Це “Образ Пресвятої Богородиці” Та “Народна ікона Середньої Наддніпрянщини”.

Поділитися з:
Коментувати

Залишити коментар