Археологи називають нову дату заснування Черкас

Археологічних досліджень, одержані під час розкопок в районі Дзеленьгори, де розташовувався найперший («литовський») Черкаський замок, доводять хибність офіційної «дати» заснування Черкас – 1286 рік. Насправді ж, як свідчать археологічні знахідки, місто постало на століття пізніше: не раніше другої половини – кінця XIV ст., після битви на Синіх Водах (1362 р.). Про це повідомляє  Інститут археології України.

У 2020 році Черкаська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник – старший науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України к.і.н. Дмитро Куштан) проводила науково-рятівні археологічні дослідження на території Черкас.

Уперше за всю історію археологічних досліджень у Черкасах відбулися також масштабні розкопки в районі Дзеленьгори – місці, з якого розпочалась історія міста. Саме тут, на зручному мисі корінного берега Дніпра, після 1362 року було засновано прикордонний форпост – Черкаський замок, покликаний обороняти південні кордони Великого князівства Литовського. Сьогодні ще можна побачити залишки рову, що обмежував територію первинного замку з напільного боку, – узвіз Старособорний.

Розкопки на Дзеленьгорі (на Старособорному узвозі, 32/1) засвідчили доволі високу насиченість культурного шару археологічними об’єктами, попри численні пізні перекопи. У значній кількості тут представлені матеріали зарубинецької (кінець ІІІ ст. до н. е. – середина І ст. н. е.) та черняхівської (кінець ІІI – початок V ст. н. е.) культур, які належать до передісторії Черкас. Переважно це фрагменти керамічного посуду.

Справжньою сенсацією для дослідників стали пічні кахлі другої половини XVI ст.: доти вважалося, що ця оздоба хатнього інтер’єру з’являється в Черкасах не раніше XVII ст.

Уламки кахлів із рослинним орнаментом з території Черкаського «литовського» замку, друга половина XVI ст.

Наші розкопки тривали влітку і на початку осені, у вересні, тож погодні умови були в основному сприятливі, за винятком днів, коли трохи заважали дощі. Загальні враження від роботи залишилися дуже позитивні. В нас склався злагоджений колектив, працювали ми динамічно, чому значно сприяли цікаві археологічні знахідки, на деякі з яких ми навіть і не сподівалися, – розповів Дмитро Куштан. – Дослідження проводилися не за державний кошт, а за кошт фізичних і юридичних осіб, у чиїй власності перебували ці ділянки. Річ у тім, що, згідно з чинним законодавством України у сфері охорони культурної спадщини, власник земельної ділянки, яка розташована на пам’ятці археології, може виконувати будь-які земляні чи будівельні роботи тільки після повного археологічного дослідження, яке він, до того ж, зобов’язаний профінансувати.

 

Поділитися з:
Коментувати

Залишити коментар